‘Industrial Heaven': Cuenta ucraniana de Instagram ahonda en la región del Donbás

industrial-heaven-donbas

Ruinas de una fábrica industrial desmantelada en Lisychansk, región de Luhansk, Ucrania. Foto cortesía de Oleksandr Kuchynskyi

En el imaginario público, el este de Ucrania se visualiza como una constelación de minas de carbón, megaestructuras fabriles y ciudades mineras, situadas en medio de polvorientas estepas y escasas masas de agua. Pero la historia industrial de la región es bastante reciente: aunque la industrialización de la estepa rica en minerales del este de Ucrania se dio en los siglos XIX y XX, se convirtió en el marco definitorio de esta región altamente urbanizada de más de tres millones de habitantes. Sin embargo, la compleja historia, las identidades y la estética de la región exigen un análisis más detallado.

Más recientemente, el paisaje del Donbás ha tenido que enfrentar el “doble reto de la desindustrialización y la agresión militar“. El conflicto armado con Rusia, que comenzó en 2014 y en el que grandes partes de las regiones de Donetsk y Luhansk fueron ocupadas por fuerzas rusas y prorrusas, ha desplazado a millones de ciudadanos y ha atraído una atención sin precedentes hacia Donbas, y colocado sus lugares en las primeras páginas de los medios mundiales. También ha creado una oportunidad para que activistas, escritores, poetas y artistas locales impugnen la imagen simplificada y estereotipada de su región que se presenta ante el público general.

La cuenta de Instagram “Industrial Heaven” (“Індустріяльний рай”), creada por el artista Oleksandr Kuchynskyi, que vive en Sievierodonetsk, ofrece un rico lienzo visual que retrata una “región dividida” con una colección de fotos actuales, imágenes encontradas y efímeras (desde carteles soviéticos y diseño industrial hasta postales), e imágenes de archivo de antaño. El propio Kuchynskyi participa en expediciones artísticas a zonas industriales abandonadas, y examina la infraestructura de las monociudades. Su propio arte, en palabras del curador de arte Dmytro Chepurnyi, habla de las “contradicciones relacionadas con el patrimonio industrial, la estética de la decadencia y la existencia humana en este contexto”.

Entrevisté a Kuchynskyi para Global Voices sobre su inspiración para el proyecto y sus reflexiones sobre la evolución de la identidad de la región del Donbás.

Tanya Lokot (TL): ¿Por qué elegiste nombre para tu cuenta de Instagram? 

Олександр Кучинський (OK): Назва з’явилася раніше за сам проект. Це алюзія на міф про “соціалістичний рай”, яким радянська пропаганда репрезентувала Донбас. Цей регіон був перенасиченим промисловістю і останні 30 років потерпав від сильної кризи, пов’язаної з деіндустріалізацією. Зараз до цього ще додалася війна з Росією, яка поглибила кризу та прискорила руйнування його економічного потенціалу. Зараз Донбас скоріше можна назвати пост-індустріальним пеклом, і в цьому також є деяка іронія.

Oleksandr Kuchynskyi (OK): El nombre nació antes que el propio proyecto. Es una alusión al mito del “paraíso socialista” que la propaganda soviética usaba para representar a Dombás. Esta región estaba sobresaturada de industria y desde hace 30 años sufre una aguda crisis de desindustrialización. A esto se suma la guerra con Rusia, que ha profundizado la crisis y ha agravado la destrucción del potencial económico de la región. Ahora, Dombás puede llamarse con más precisión un “infierno postindustrial”, y también hay algo de ironía en esto.

TL: La descripción de la cuenta la llama “retrato de una región dividida”. ¿Cuál es tu propósito de crearla y cómo ha cambiado con el tiempo?

OK: Коли я створював акаунт (ще до Інстаграму, у ВК), у мене не було ніякої особливої мети. Вона сформувалася пізніше, коли я зрозумів що цей регіон насправді має дуже складну та маловивчену історію. Донбас є неоднорідним та строкатим, тут проживає багато різних етнічних груп та релігійних громад. Тутешні люди з сусідніх міст або сел можуть сильно відрізнятися один від одного, в залежності від того де саме вони живуть: у шахтарському містечку, крупному промисловому центрі або селі. Донбас є роз’єднаним не тільки через те, що одна його частина зараз окупована Росією. Він роз’єднаний ментально, релігійно, культурно. Особливо гострим тут є конфлікт між старим радянським та молодим прогресивним поколіннями. З початком війни у людей з’явились попит на вивчення цього краю й потреба пізнати його історію та культуру поза загальновідомими міфами та стереотипами, які були сформовані ще в радянські часи й досі дуже часто є домінуючими в інформаційному просторі й у свідомості самих місцевих жителів. Я сприймаю це як своєрідний пазл з безліччю білих плям, який треба скласти та зрозуміти, чим ті білі плями треба заповнити.

OK: Cuando creé la cuenta (en VK, antes de Instagram), no tenía ningún objetivo concreto. Eso tomó forma más tarde, cuando comprendí que esta región tiene una historia bastante compleja pero poco investigada. El Dombás es heterogéneo y diverso, alberga muchos grupos étnicos y comunidades religiosas. Los habitantes de las ciudades o pueblos vecinos pueden ser muy diferentes, dependiendo de dónde vivan: en una ciudad minera, en un gran centro industrial o en un pueblo. Dombás está “dividido” no solo porque una parte esté actualmente ocupada por Rusia. Está dividida en términos mentales, religiosos y culturales. El conflicto entre la vieja generación soviética y la más joven y progresista se nota mucho aquí. Con el comienzo de la guerra, hemos visto que la gente ha desarrollado una demanda de examinar esta tierra y una necesidad de aprender más sobre su historia y cultura más allá de los mitos y estereotipos más conocidos. Estos se formaron en la época soviética y a menudo dominan el espacio informativo, y la conciencia de sus habitantes. Me lo planteo como un rompecabezas con muchos espacios en blanco que hay que recomponer, y entender con qué hay que rellenarlos.

TL: ¿Cuáles son las mayores ideas equivocadas sobre el Dombás y el este de Ucrania en general? ¿Tu proyecto busca abordarlos? ¿Cómo?

OK: Щодо Донбасу та сходу України існує теза про те, що це територія “культурного пустища”, в якій населення є повністю русифікованим. Цей дерогативний стереотип активно культивувався в роки незалежності, зокрема завдяки деяким діячам культури, які, на мою думку, тим самим показали своє невігластво та поверхневе розуміння того, що з себе представляє цей регіон насправді. Також останні роки Росія активно просуває тезу про “російськомовний та православний” схід, ігноруючи те, що ані російськомовна, ані православна групи не є тут найбільшими чи домінуючими. На Донбасі свого часу селилися адвентисти, баптисти, протестанти. За царських часів тут було безліч німецьких, бельгійських, французьких та валлійських колоній, які безумовно залишили свій відбиток в розвитку регіону.

Сама назва “Донбас” є скороченням від Донецького вугільного басейну, і найчастіше цей край асоціюють саме з вугільною промисловістю. Проте значну частку економіки тут складали важке машинобудування, науково-технічні та дослідницькі інституції, металургія, хімічна промисловість, сільське господарство, виробництво кераміки та безліч інших галузей. По можливості, я стараюсь охоплювати всі ці теми та показувати невідомі широкому загалу матеріали.

OK: Existe una tesis que sostiene que el Dombás y el este de Ucrania son una especie de “páramo cultural” en el que la población local ha sido completamente rusificada. Este estereotipo despectivo lo cultivaron activamente en los años posteriores a la independencia de Ucrania algunos influyentes en la esfera cultural. En mi opinión, esto demuestra su ignorancia y una comprensión bastante superficial de cómo es la región realmente. En los últimos años, Rusia también ha promovido activamente la idea de un Oriente “rusoparlante y [cristiano] ortodoxo”, he ignorado por completo que ni la comunidad rusoparlante ni la ortodoxa son las más grandes ni las dominantes aquí. En diversas épocas, adventistas, bautistas y protestantes se instalaron aquí. Durante la época zarista, hubo numerosas colonias alemanas, belgas, francesas y valonas, que dejaron su huella en el desarrollo de la región.

El propio nombre “Dombás” es un acrónimo de la cuenca carbonífera de Donetsk, y la zona se asocia con frecuencia a la industria minera. Pero una gran parte de la economía local estaba compuesta por la industria de ingeniería pesada, las instituciones de investigación científica y técnica, la metalurgia, las industrias químicas, la agricultura, la alfarería y la cerámica, y muchas otras ramas de la industria. En la medida de lo posible, intento cubrir todos estos temas y difundir contenidos y materiales que el público no especializado no conoce.

TL: Se suele retratar al Dombás en los medios como el “corazón industrial” de Ucrania. ¿Hasta qué punto crees que es una comprensión limitada de cómo es la historia y la modernidad de la región, sobre todo para quienes viven aquí?

OK: Це не єдиний індустріальний регіон України, тож “сердець” у нас декілька. Але на Донбасі протягом тривалого часу навіювалась атмосфера “винятковості” цього регіону. При тому, що паралельно з цим відбувалась поступова, але дуже шокова деіндустріалізація. Багато людей залишилися без роботи через закриття шахт та заводів. Для донбаських моно-міст/поселень це було безнадійною ситуацією. Багато районів швидко стали вельми депресивними місцями. В деяких шахтарських містечках люди навіть обмінювалися бартером вугіллям з копанок, бо в людей просто не було валюти.

Ніколи Донбас не описують як сільськогосподарський край, хоча “дикого поля”, як його ще називають, тут майже не залишилося окрім невеликих відсотків заповідних зон. До індустріалізації тут було безліч козацьких поселень та переважала сільська культура, проте через появу європейських капіталів та подальшу розбудову промисловості вона нікуди не зникла. Значних втрат донбаські села зазнали під час Голодомору. Однак багатьом людям з міст за роки пропаганди нав’язали думку що Голодомору на Донбасі не було. У містах голоду не було, так. Але в селах – був. Щодо “індустріального серця” України – більшість найкрупніших промислових об’єктів регіону вже знищено. Серце це вже не б’ється так сильно.

OK: [El Dombás] no es la única región industrial de Ucrania, por lo que tenemos varios “corazones”. Pero en la región se promovió insistentemente durante mucho tiempo la atmósfera de “excepcionalidad”. Y esto ocurría en paralelo con la desindustrialización gradual, pero bastante impactante. Muchos quedaron sin trabajo cuando cerraron las minas y las fábricas. Para muchos pueblos y asentamientos del Dombás era una situación sin salida. Varias regiones se convirtieron rápidamente en lugares muy deprimentes. En algunos pueblos mineros la gente hacía trueques de carbón extraído en las kopanky (minas ilegales) [por otros bienes – GV], simplemente porque nadie tenía moneda.

Nunca se describe al Dombás como tierra agrícola, aunque prácticamente no queda “campo silvestre” [tierra sin cultivar – GV] aquí, aparte de varias zonas de reserva de fauna. Antes de la industrialización, había decenas de asentamientos cosacos y la cultura rural era dominante, pero no ha desaparecido simplemente con la llegada del capital europeo y el desarrollo de la industria. Los pueblos del Dombás sufrieron importantes pérdidas durante el Holodomor [hambruna provocada por el hombre – GV]. Pero muchos que viven en las ciudades estuvieron condicionados por la propaganda de que no hubo Holodomor en el Dombás. Claro, no hubo hambruna en las ciudades. Pero en los pueblos sí. Y en cuanto al “corazón industrial” de Ucrania, la mayoría de los mayores objetos industriales de las regiones fueron destruidos, por lo que este corazón no late con tanta fuerza ahora.

TL: ¿Dónde y cómo encuentras contenido para la cuenta? ¿Cómo eliges las imágenes?

OK: Більшість контенту знаходжу в інтернеті на різних ресурсах: локальних публічних сторінках, блогах, новинних сайтах тощо. Деякий контент створюю сам завдяки знахідкам, пов’язаних з регіоном та експедицій по різним місцям і районам. Зображення що публікуються можна розділити на декілька груп: фото териконів, промислових та закинутих об’єктів; артефакти та друкована продукція, пов’язані з Донбасом; фотографії з минулих століть, мистецтво та природні об’єкти. Також в планах робити більше публікацій про видатних людей з цього регіону.>

OK: La mayor parte de contenido lo encuentro en línea en muchos lugares: páginas públicas locales, blogs, sitios web de noticias. Una parte del contenido lo creo yo gracias a los numerosos descubrimientos relacionados con la región y a los hallazgos de nuestros viajes de campo a los numerosos parajes y barrios locales. Las imágenes que publico pueden dividirse en varios grupos: fotos de pilas de desechos, objetos industriales o abandonados; artefactos e impresos efímeros relacionados con Dombás; fotos de siglos pasados, arte y objetos naturales o ambientales. También tengo previsto publicar más sobre personas destacadas de la región.

TL: Muchas imágenes son del pasado. ¿Refleja esto una cierta nostalgia por  tiempos idos? ¿O se parece más a lo que muchos llaman “pornografía de ruinas”, una fascinación con el deterioro o la destrucción? ¿O hay otra cosa?

OK: Минуле є невід’ємною часткою сьогодення. Я не можу ностальгувати за минулим століттям, бо прожив там надто мало, але фотографії минулого допомагають мені зрозуміти, чому цей регіон зараз такий який є. У нас величезна концентрація закинутих об’єктів, частина з яких є вражаючою за своїми масштабами, але вони дуже швидко зникають. В Лисичанську, наприклад, останні десь роки чотири демонтують декілька величезних підприємств. На їх місці тепер поле битого залізобетону. Такі місця дуже швидко зникають з людської пам’яті. Мені б хотілося їх хоча б зафіксувати.

OK: El pasado es inseparable del presente. No puedo sentir nostalgia por el siglo pasado, ya que no viví mucho tiempo ahí, pero las fotos del pasado me ayudan a entender por qué esta región es como es hoy. Tenemos muchos objetos abandonados, la mayoría son de una escala impresionante, pero desaparecen muy rápidamente. En Lysychansk (ciudad de la región de Luhansk), por ejemplo, desde hace cuatro años están desmantelando varias grandes empresas industriales. Y ahora un campo de hormigón armado en ruinas. Lugares como estos desaparecen de la memoria humana con increíble rapidez. Me gustaría al menos conservar una instantánea.

TL: Lo que está ocurriendo en el Dombás en este momento, cómo se retrata y preserva en la historia, está inevitablemente marcado por la guerra, el conflicto armado, la ocupación y la violencia. ¿Cómo se refleja esto en tu relato, si es que se refleja?

OK: Часом я публікую фотографії про війну та її наслідки, однак більшої переваги надаю іншим матеріалам. Зокрема тим, які пояснюють, чому це насилля та війна стали тут можливими. Як на мене, це не менш важливо для розуміння сьогоднішньої ситуації.

OK: A veces publico fotografías sobre la guerra y sus consecuencias, pero sobre todo doy prefiero otros contenidos. Especialmente los que explican por qué esta violencia y esta guerra han sido posibles. En mi opinión, esto es igual de importante para entender la situación actual.

TL: ¿Por qué elegiste Instagram como la plataforma para tu proyecto? ¿Quién es tu público?

OK: До Інстаграму проект існував у вигляді публічної сторінки в ВК – там також публікувались статті, локальна музика та фільми про регіон і з усього цього вийшов доволі великий архів. Після блокування ВК в Україні кількість українців у пабліку почала стрімко падати, тож згодом я переніс його в Інстаграм. Хоч це і не ідеальна платформа, але вона досить зручна. Аудиторія в “Раю” доволі різна – це люди робочих і творчих професій, журналісти, історики, активісти. Переважна більшість, звісно, є українцями (як місцевими, так і з інших регіонів), але й іноземців теж багато.

OK: Antes de Instagram, el proyecto existía como página pública en VK; también había artículos, música local y películas sobre la región, y todo se convirtió en un archivo bastante voluminoso. Tras el bloqueo de VK en Ucrania, la cantidad de visitantes ucranianos empezó a disminuir rápidamente, así que acabé trasladándolo a Instagram. Aunque no es una plataforma ideal, es bastante conveniente. El público de “Heaven” es bastante diverso: trabajadores ejecutivos y obreros, creativos, periodistas, historiadores, activistas. La mayoría son ucranianos, por supuesto (tanto locales como de otras regiones), pero también hay muchos extranjeros. .

TL: Tú mismo eres artista. ¿Consideras tu cuenta como un proyecto artístico? ¿Cómo se alinea con tu práctica artística?

OK: Цей акаунт я зараз розглядаю більше як архів. Можливо, він колись виллється в якийсь мистецький проект – це було б логічною спробою якось розвіртуалізувати “Рай” та розказати якусь історію. Моя творчість сильно пов’язана з Донбасом та сходом України. Те, що я займаюсь вивченням регіону в якому живу, безумовно впливає і на мої творчі проекти. Деякі фотографії, зроблені під час прогулянок по різним містам Луганщини, я використовую як матеріал для своїх колажів або полотен. Наразі в процесі дві серії робіт: “Тринадцята область” та “Сірість”.

OK: Por el momento veo este relato más bien como un archivo. Quizá algún día se convierta en un proyecto artístico; sería un intento lógico de materializar el “Cielo” y contar alguna historia. Mi propia práctica está intensamente conectada con Dombás y el este de Ucrania. Que estudie la región en la que vivo también influye en mis esfuerzos artísticos. Algunas que tomo cuando paseo por las diferentes ciudades de la región de Luhansk las acabo usando como material para mis composiciones o pinturas. Actualmente estoy trabajando en dos series de obras: “La decimotercera región” y “Grisura”.

Inicia la conversación

Autores, por favor Conectarse »

Guías

  • Por favor, trata a los demás con respeto. No se aprobarán los comentarios que contengan ofensas, groserías y ataque personales.